Новини

Враховуючи стрімке зростання кількості жителів  Ірпеня - шкіл не вистачає. В державних школах навчаються по 30-38 учнів в класі, коли вчитель за 45 хв уроку фізично не встигає приділити увагу всім учням. А в перших класах часу на спілкування з учнями ще меньше, оскільки урок коротший і триває всього 35 хв. Щоб збільшити кількість місць Адміністрація деяких шкіл вводить другу зміну, але це негативно впливає як на учнів першої зміни, так і другої.

Першій зміні  скорочують перерви і прогулянки, які так необхідні для відпочинку між уроками, а учні другої зміни мають навчатись після 12:00, пропустивши першу половину дня - найсприятливіший час для засвоєння знань, закінчуючи навчання втомленими і без сил на виконання домашнього завдання.

У вирішенні проблеми з нестачею місць в державних школах,  допомагають приватні школи, які забирають на себе частину учнів. В більшості випадків місцеві приватні школи розраховані на невелику кількість учнів і навчають тільки до 4 класу.

На прикінці лютого стало відомо що 1 вересня 2020 року в Ірпені відривається нова велика чотирьох поверхова приватна школа на 550 учнів з 1 по 11 класи. Школа вже збудована і знаходиться в самому центрі міста на вулиці Соборній біля поліклініки. На разі в школі активно ведуться внутрішні ремонтні роботи.

Такі великі приватні школи зможуть частково зменшити навантаження на державні школи, забравши частину учнів до себе. Тому добре, що в місті є люди, які замість будівництва чергового торгового центру, інвестують в створення закладу освіти.

На разі Приватні школи в Україні складають 0,02% від кількості загальноосвітніх закладів освіти. Тоді як в Голландії приватних шкіл понад 70%, у Польщі – 20%,

Чи означає це, що у батьків чи педагогів зник інтерес до автономної діяльності, реалізації педагогічних ідей? 

Навпаки. Масова школа сьогодні не задовольняє дуже багатьох людей і не лише змістом освіти, але і стосунками в школі, професійною підготовкою вчителів, матеріально-технічним забезпеченням школи тощо. Батьки готові доплачувати за реалізацію їхньої освітньої потреби в легальний і законний спосіб. Але, на жаль, механізму легальної доплати у нас не існує.

Немає безкоштовної освіти, є теоретично безоплатна освіта. Немає інструменту, коли кошти батьками вносяться на рахунок школи, але вони сплачують за освіту через систему податків.

Сьогодні приватні навчальні заклади в правовому полі розглядаються не як освітні інституції, а як суб’єкти господарювання. Мовою чиновників і перевіряючих - це комерційні підприємства, звідси і відповідні комунальні тарифи, податки на землю, прибуток і багато чого іншого. Витримати такий податковий тягар маленькому колективу приватного навчального закладу видається з кожним днем все важче. 

Природа їх діяльності подвійна. З одного боку – це самостійний суб’єкт господарювання, школа сама має забезпечувати обладнання, робити ремонти, закупати підручники. А з іншого боку, діяльність приватної школи регламентована державою, школа не має права навчати за іншими підручниками, виконувати іншу навчальну програму, застосовувати іншу форму контролю за навчанням. Тобто, на 90% діяльність приватної школи і комунальної співпадає, не співпадає тільки відповідальність держави перед учнями, які навчаються в приватній і державній школі.

Батьки також потрапляють у нерівноправне становище, тому що вони сплачують свої податки на утримання усієї бюджетної сфери. Наприклад, мама двох дітей, що навчаються в приватних навчальних закладах, не отримує жодних коштів на здобуття обов’язкової середньої освіти для своїх дітей. При цьому з її вже оподаткованої зарплати, коли вона сплачує за навчання своїх дітей, школа як суб’єкт господарювання так само сплачує податки. Більше того, коли школа виплачує заробітну плату вчителю за виконання державного стандарту, теж сплачується податок.

Юрій Шукевич (український педагог, Заслужений працівник освіти України): «Приватні школи безпечніші з точки зору насильства, в тому числі психологічного, тому що там менше учнів та більше уваги»

Тому, поки що треба визнати як факт, що батьки інвестують в освіту своїх дітей не тільки через систему податків, але і через пряму допомогу школі коштами, роботами, послугами, матеріальними цінностями. З точки зору економіки шкіл, давно треба перейти на поняття консолідованого бюджету. В практиці шкіл є бюджетне фінансування і є залучені батьківські кошти у вигляді благодійних внесків, які можуть бути оподатковані, неоподатковані, готівкові або через банк, але це все відбувається. Якщо ж цього немає, то якість освіти падає, тому що уроки фізики без обладнання та лабораторних робіт – неякісні уроки. Альтернативою є мультимедійне забезпечення, віртуальні досліди та лабораторні роботи, але це теж потребує інвестицій.

Отже, не треба дивитися на приватну школу як на щось надлишкове.